«Гамнет волочить ноги — одну, другу. Він нашорошений, у голові крутяться батькові настанови: «Тримайся якомога далі від діда, коли він у поганому гуморі. Дивися, не потрапляй йому під руки. Не наближайся, чуєш?». Батько наказував це йому, коли востаннє приїздив, вони тоді допомагали розвантажувати віз, що прибув із чинбарні. Джон, його дід, впустив тоді згорток шкір у болото і в раптовому нападі гніву жбурнув різак у садовий мур. Батько миттю відтягнув Гамнета назад, закрив собою, забрав з дороги, а Джон кинувся до будинку, пробіг повз них, мовчки. Батько тоді взяв обличчя Гамнета у долоні — пальці від шиї до потилиці, — пильно й твердо вдивився йому у вічі. «Сестер твоїх він не зачепить, а от за тебе я непокоюся, — бурмотів він, насупивши брови. — Ти зрозумів, про який настрій я кажу, зрозумів?»».
Меґґі О’Фаррелл, роман «Гамнет», з англ. переклала Євгенія Канчура
